Божевільна фантазія знову вигадує сни.
І подумати страшно: ну звідки черпає ідеї?
Хоч здавалося вічністю нам чекання весни,
Усе зникло за мить. Залишило лиш спогад про неї.
Досі хвора тобою, фантазія пише роман,
У якому безмежні ілюзії та міражі.
Кульмінація дивна: ніхто не помітить обман.
Дуже навіть дарма. Почуття просто вже на межі.
Відчайдушно фантазія знов щось шукає, не йде.
Та навіщо їй болю? Я, звісно, не можу не знати.
Головне, що в тих пошуках точно тебе знайде.
А все інше - дурниці. Собі я ще можу збрехати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2012
автор: Fairytale