Присвячується Я.З.
Сховалось сонце за понурі хмари,
Лишилось серце без краплини сну,
То грім безжально і щосили вдарив
В твою таку засніжену весну.
Комусь болить. Хтось хлипає і тужить,
Забрало небо зрілість золоту.
Хтось крикне: "Тату!" Хтось ледь чутно: "Друже...".
Хтось мовчки зронить з ока пилину́.
І прийде ранок спогадом ледачим,
Росою вмиє стоптаний полин.
Бог знов до себе забирає кращих,
Даючи час на роздуми живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342038
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2012
автор: Марічка9