Кабмін очолює калмик,
Єврей, святе - освіту!
Народ усе терпіти звик,
Та стидно перед світом.
Про Україну, її люд,
Ліванець повідає,
Живе десяток років тут,
А мови ще не знає.
Варягів повно, та вони,
Державу не будують,
А гірше тої сарани,
Посадами кочують.
Здається, що держава є,
Є прапор, гімн лунає.
Та що народу це дає,
Коли життя немає.
Тому без крику і образ,
У мене є ідея,
На кожне міністерство в нас,
Призначити пігмея.
Він більше шкоди не завдасть,
Ніж той, що вже працює.
Чужій державі нас не здасть,
Такої не існує.
Не знає мови, то пусте,
З цих теж не кожен знає.
А вкрасти - діло не просте,
В повязку не сховає.
А вже дадуть йому хабар,
Банан, чи банку коли,
Він у офшори цей товар,
Не зажене ніколи.
Отож коли вже формувать,
Еліту клич лунає,
Я за пігмеїв, вашу мать,
Якщо своїх немає!
4.01.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340991
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.05.2012
автор: Мирослав Вересюк