Я з дитинства намагався нічого не боятись,
Досить з мене страху — настав час виділятись!
Та особистість сьогодні більше не в моді,
Я гублюсь серед мас тупого народу.
Вся система — літак, а ми наче шассі.
Закрий рот і мовчи! Будь таким же як всі.
Мозок більше не знає слова «самопожертва»
Совість більше немає влади над тілом
Це майже точно не те, чого нам треба,
І сто відсотків — не те, чого нам хотілось.
Закон наче ковдра — всі тягнуть на себе,
Лебідь, щука і рак — стандартна схема,
Кожен класти хотів на чужі потреби —
Закон Дарвіна діє в цих джунглях сталевих.
Дикі свині жеруть нашу з вами свободу
І, сидячи в лайні, корчать з себе породу.
Я не знаю коли такими ми стали,
Не за це ми боролись! Не за це воювали!
Не за це наші предки в боях кістки склали!
Не для того щоб кров їх тепер пропивали!
Наше життя дешевіє з новим кожним кроком,
Я боюсь тільки смерть нам стане уроком.
І ніхто не промовить цю правду вслух:
Ми покоління продажних, безчесних мух!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340968
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.05.2012
автор: Son of Anarchy