Я вже кілька років, як не з вами,
Втратив голову-не зберусь з думками.
Зірок не бачу, не бачу більше неба,
Очі до долу-нічого більш не треба.
Друзі, банальщина, по суті,
Ті слова не лишилися забуті,
Якось сказав один чувак,
Що життя може показати «фак».
Може вас зігнути і зламати,
Що й не буде часу все це розпізнати,
Чи навпаки: підняти до небес.
І те й інше, це також певний стрес.
Можливо, дівчина покинула сьогодні,
Можливо, і ночі і дні, ти наче у вогні.
Думки дурні лізуть у скроні
І нікуди діти спітнілі долоні.
Зненацька чуєш СМС на телефоні,
А може це вона з’явилась в зоні?
Йдеш до кімнати прискореним кроком,
А там: Діджус вас вітає з Новим роком.
Та все не так погано, як здається:
Столи накриті, вино рікою ллється,
Сидять усі гарні, живі й здорові,
І президент щось бажатиме на рідній мові,
І я наказую всім бути п’яними,
Якщо вже зібралися сьогодні ми,
І я прошу щасливими сьогодні бути,
І зараз маєте ви річ одну збагнути:
Планета крутиться,
Названа Землею.
Й кінця цьому не буде,
Не зникнемо ми з неї.
І кожен з нас в новому році
Хай знайде панацею
Від всіх напастей і бід
Від Риму до Сіднею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340923
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2012
автор: Jim Drake