" Яке невимовне щастя жити в місті, де навіть запах
плісняви старих будинків, який в літню спеку виривається з
маленьких підвальних віконечок, приємний і солодкий для
тебе, в місті, де хочеться ніжно погладити кожен камінчик
бруківки і де щодня не лінуєшся ще і ще раз повертати голову
у бік того балкону, вежечки чи барельєфу, які ти бачиш,
можливо, у тисячний раз, в місті, де ти знаходив срібні
австрійські монети і медалі у щасливі дні твого дитинства -
в середині минулого століття у Святому саді на
Кармелітському пагорбі."
Ілько Лемко.
"Львів понад усе"
Хочу з’їсти твоє тіло,
І очі, і соковиті вуста,
А особливо твій розум і досвід!
І руки з тисячами написів заповітних мрій.
Серце – десерт,
Вип’ю залпом…
Дізнаюсь скільки любовних історій …
Моє самовдосконалення буде завершено.
От тільки ноги не їстиму,
Бо не знаю куди мене занесуть ті ступні бешкетника…
Але не втримуюсь – з’їм !
До повної трансформації мише хвилина…
Я – досконала тобою!
Чи вже навпаки…
В руках гітара,
Витерті часом джинсові «кльоші»,
"Хаєр" рудий шепочеться з вітром,
І зап’ястки тамують подих
Об безліч яскравих стрічок, намистин…
Тримайте мене!
Я – гіпі?
!
Метаморфози, час кішкоподібно вигнув спину, …
Солодкі сни Святого саду…під децибели року,
І ступні вільно цілують пагорби свободи,
Під стінами костелу…Львів понад усе…
Я з твоїм зношеним серцем і душею дитини
Цілую кожен загривок білий.
Бо любов ніколи не перестає…
Любов понад усе!
29.05.12 р.
фото: Костел Кармелітів. Львів .взято з інтернету.вікіпедія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340520
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: gala.vita