(Низка неканонічних хокку)
* * *
Осиротіло тіло.
Холодно душі там -
У порожнечі неба…
* * *
Однаково все –
Вперед, назад... Подивлюсь
"Сто років самотності".
* * *
Весняне небо.
Але повний місяць
Такий же сумний…
* * *
Весна миттєва.
Навіть верба в час цвітіння
Про це сумує…
* * *
Навіщо сльози людські
Коли небо плаче
Навіть?...
* * *
У гори піду назавжди,
Немає Шляху в Піднебесній,
Стану відлюдником…
* * *
Подружився з весняним дощем
Прощавай, самотносте!
Нескінченні розмови…
* * *
У тихому шумі старого ставу
Я втопився як у вирі думок.
Навіщо?
* * *
Осінь-кравець
Ріже дні життя нашого
Міряє, ріже…
* * *
Сумні осінні дні
Це знає
Навіть мій пес…
* * *
Ноші свої намарно
Люди несуть по дорозі життя
Куди? Навіщо?
* * *
У танку сумному
Ми на неба пустелі.
Прощавай, весна!
* * *
Розчинюсь в ароматі
Цих квітів старого саду
Мене немає...
(Світлина автора віршів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340485
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 29.05.2012
автор: Артур Сіренко