* * *

Не  цінуючи  час,  не  шукаючи  вічність,
Забуваєм  щораз,  що  святе  є,  що  грішне.
Сірі  будні  клюють  нашу  душу  різками,
Розкотилась  гординя  по  тілу  клубками.
Тільки  образ  німий,  в  нікуди  рвуться  ноги,
Не  знайти...  Не  піти  до  тієї  дороги.
Не  вернути  стежок,  що  колись  майоріли,
До  них  слід  вберегти  не  змогли,  не  зуміли.
В  сліпоті  почуттів  не  навчились  читати,
І  за  правду  не  стануть  відомі  цитати.
Заплювали  добро,  закували  в  кайдани.
Сіллю  всипали  відчаєм  виткані  рани.
Відреклися  від  світу,  відреклися  від  себе,
Сумом  зрошені  очі  здіймаючи  в  небо.
І  втішаючи  серце  придуманим  раєм
Ми  безхатьками  в  власних  оселях  блукаєм.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340464
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: Не такая, как все