Відлетіли від рідного дому
Наче сокіл із свого гнізда.
Підкорити блакить невідому,
Але матір самотня стражда.
Вона їм назавжди пробачить
Всі помилки, образи й невдачі.
Вже давно їх дома не бачить
Та бажає лиш щастя й удачі.
І ночами молитиме Бога
За синів, що полинули в світ.
Щоб була для них легка дорога,
Щоб вертались до рідних воріт.
Буде плакати й щиро сміятись,
Буде вірити в них до кінця.
І на краще завжди сподіватись,
Витираючи сльози з лиця.
І згадає світлі моменти,
Їх усмішки на лицях малих.
Розставлятиме власні акценти,
Щоб у мріях вернутись до них.
Для синів одчинені дверці,
Прилетить на викрик чи зов.
Щоб принести у власному серці
Таку щиру материнську любов. (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340403
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.05.2012
автор: Бойчук Ігор