Коли, мов птах, дихання тата
Пощезло в зоряних світах
Збідніла вмить, колись багата
На дні веселі, рідна хата,
Садок без рук його зачах.
Мені не віриться і досі
Що він покинув свій поріг.
Здається , він пішов у гості
І там побути привелося
Не день, не два, а цілий вік.
Пройдусь із сумом по обійсті,
Де плити каменю обвив
Спориш, немов останні вісті,
Як тато тут на цьому місці
Життя тихенько завершив.
28.05.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340357
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.05.2012
автор: Рідний