Немає до дитинства вороття,
Не залишайте щастя при дорозі.
Щоб за даремно страчене життя,
Не проливались материнські сльози.
Не забувайте рідне джерело,
З якого пили ви холодну воду.
І ту стареньку хату край села,
Що боронила в дощ, жару й негоду.
Не думайте, що у чужих краях,
Ви знайдете добробут і свободу.
Не буде та свобода дорогА,
Як взимку не потрібен кусень льоду.
А як захочете відчуть тепло,
Ви повертайтесь до старої хати.
Пізнайте вдома радість і добро,
Та пригорніть до себе рідну матір.
Пробачить вам старенька за журбу,
Проплакані в подушку довгі ночі.
Солону витре рукавом сльозу,
Та підведе до неба сірі очі.
-Спасибі Боже, що моя дитина є,
Жива, стоїть зі мною, веселиться.
Його волосся все таке-ж густе,
Чоло вкриває, в'ється, золотиться.
Візьме за руку сина, поведе в садок,
Там яблуні цвітуть і виноград густиться.
Троянди кущ під вікнами росте,
-Це та земля, де в світ ти народився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340029
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2012
автор: Роман Хвиль