Опале листя вітер горне,
Немов роки перегортає.
Життя смугасте, біле – чорне,
І дуже швидко пролітає.
Роки, як грози, відшуміли,
На мене схожий внук зростає.
Давно вже скроні побіліли,
А серце спокою не має.
Життя на осінь повернуло,
Та серце вірити не хоче,
Що все минає, чи минуло,
І ще від пристрасті тріпоче.
Щемить від болю і кохання,
Чужому горю не байдуже.
Роки прожиті лиш визнання,
Що головне душа, мій друже.
Якщо душа не заскорузла,
Любити здатна і кохати,
У злі і злобі не загрузла…
Роки не треба рахувати.
20.11.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339828
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Мирослав Вересюк