Війна. Повсюди страх і гнів,
лунають постріли гармати,
минула безтурботність днів,
ідуть на бій палкий солдати!
і кожен постріл - в кожне серце,
і кожен вибух - в голові.
Коли ж закінчиться усе це?
я жити хочу на землі!
Ніхто не знає.А тим часом,
крокує смерть за нами вслід,
Шукає жертву щоб віддати
її у пекло на обід!
і ось вже дуло навелося,
яке надумало стріляти,
але закрив солдатик тілом
серденько бідного дитяти!
упав як лист і стихнув біль,
вже серце докір не бентежить.
сказала Смерть:"не мій солдат-не мій.
такий ж бо смерті не належить"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339602
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: Оксана Щур