я злюсь на себе за присвяту. за відданість, щирість, за відвертість і будь-якого роду відчуття.
тіло холодне, та його гріють гарячі сльози. такі солоні на смак, наче море. далеке, глибоке, синє і розуміюче.
я стала залежною від чийогось існування.
я стала дико самотньою і дико залежною від чиєїсь усмішки, присвяченої мені.
життєво необхідно почути звук, який сповіщатиме новий вхідний дзвінок чи повідомлення, життєво необхідно бути запрошеною тобою на чай.
а ще - тримати тебе за руку і відчувати всім тілом як ти дихаєш.
навколо справді стільки незвіданого, чи мені лише здається?
сьогодні я зрозуміла, що для того, аби жити мені потрібен ... не можу сама.
мені потрібен той, хто розділятиме мене зі мною, хто цілуватиме. хто буде поруч.
той, хто навчить бути собою, навчить сміятися, любити, віддаватися, прагнути, отримувати, дарувати, цілувати, дбати, дихати.
для того, аби жити, мені потрібен ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339468
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: Emms