Піднялось ясне сонце, над ставом,
Розпочавсь у світанку знов день.
Зазвучали ранкові октави,
В німім смутку журливих пісень.
Знову плачуть в зажурі лілеї,
У своїй безпорадності дум.
Ти сказав, що не буду твоєю,
У душі поселивсь моїй сум...
Чую дихання свіжого ранку,
У долоні збираю росу.
Сумуватиму аж до смерканку
І той смуток тобі віднесу.
Моє серце тепла так чекає,
Зазиває тебе в мої сни.
А душа моя й досі кохає,
Посилалає цілунки весни...
Знову плачуть в зажурі лілеї,
У своїй безпорадності дум.
Ти сказав, що не буду твоєю,
У душі поселивсь моїй сум...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338514
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)