Відразу і на майбутнє. Це моя, особиста версія вигнання першолюдин з Едему. Отже, все це було і насправді, присягаюся своєю майже сімдесятирічною красою і усвідомленням дійсного атеїста. І змій і древо пізнання. І бог. А що?! Це яйцеголові фарисеї всього нашого глобалізованого світу, ті, що об'єдналися і правлять нашою планетою, ЗАМІСТЬ ПРОЛЕТАРІВ, з піною в рота доводять, що ми, атеїсти, стверджуємо, що бога немає.
Як це немає, коли мільярди людей несуть його в своїх серцях і душах. Придумали і несуть. А він їх з моменту пробудження і до відходу до сну умовляє, що це – ДОБРЕ!И вже в напівсні – про ПОЛОДІТЕСЯ та РОЗМНОЖУЙТЕСЯ.
Так, а що там у нас далі, по темі. Єва і справді надкусила яблуко. Але смак його. Кисло-гіркий, дичковий. І не прожувати! Тоді вона хитренько так, глянула вправо-вліво, і покликала Адама. І нічого вона його не умовляла, а наказала:
- Їси!
І він, на цьому самому місці…
Відітнув шматок, приблизно, як на зображенні з Еппл. І на відміну від своєї кращої половини, чесно спробував всі ці пізнання тут же, на місці, прожувати і проковтнути. Сподіваючись на те, що йому в негайно ж і на цьому самому місці, і хоч би, по одному екземплярчику в руки, замайструється хоч який-небудь їз айпедів.
І теж…
Виплюнув.
Ось, тут і втрутився Всевишній.
Ну, як він міг пережити таку образу і наругу над своїм улюбленішим прожектом, адже, скільки безсонних ночей провів, створюючи древо і змія цього проклятого, скільки ангеловідних психологів настругав, щоб написали йому в двійковому коді програму, нашого з вами, спокушання. Як сподівався, що ПРОЖУЮТЬ.
І…
Вигнав!
Але це, скажімо так, не дуже щоб і справді, що прародителі наші, вже дуже сильно і засмутилися.
Прикрилися інжирними листочками, зірвали по лавровій гілочці, відмахуватися від джмелів і комарів, що просочилися на той час за межі райського саду, взялися за ручки і пішли.
А дурень наш ще й заспівав:
- Рідна мати моя!!! Ти мене…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338439
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2012
автор: Ицхак Скородинский