"Бо гармонія є скрізь, а не шум". В.Молодід
Зафарбовує небо
чорнильними фарбами ніч,
Одружена з тінями ніжно
гукає берег.
Річка сягає рівня
тендітних пліч,
Надія – марна, надія
давно вже померла.
Небо чомусь зволікає давати
поради,
Одружену з тінями
тільки берег бентежить.
Листя в її волоссі нагадує
Ельдорадо,
А руки холодні -
високу сталеву вежу.
Небо співає: зриває дерева
з корінням,
Одружена з тінями тихо
стуляє очі.
Піщаний берег волає
пронизливим криком.
Прощання коханих однієї
літньої ночі.
P.S. Люди продовжують
слухати, але перестають чути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338215
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: Олександр Ткачинський