***

Цим  чудодійним  сном  проспала  доля,  
І  ніжним  вітерцем  вона  пройшла  
Дісталася-таки,  до  сво̀го  моря,  
І  місце  там,  собі  мале,  знайшла...  

Несла  з  собою  біль  і  горе,  
Немов  лише,  вона  така  одна  
Була  черства  неначе  темні  гори,  
Шукала  волю  всюди,  як  тепла...  

А  море,  можливо,  не  чує,  
Як  квилить  і  стра̀жда  вона  
Вже  більше  у  снах  не  зимує,  
Не  пустить  туди,  вже  логічна  вина...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337696
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2012
автор: Вальдемар Феруменко