Як річка – світла, тепла, тиха,
Та жінка ніжна – Побийлихо.
Вона – приязна, мила жінка,
Душею й серцем – українка.
Весна заквітчана – у краю.
Тут соловейко заспіває.
Цей спів надасть жаги і сили
Дійти до раю. Боже милий,
Не помилися ти в оцінці,
Що ставитимеш вірній жінці,
Не ображай ти душу щиру,
Не забирай в кохання віру.
Вона не здастся вітру й стужі.
Бо їй підставлять плечі дужі.
Їй допоможе Божа сила
Отримать те, що заслужила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337257
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.05.2012
автор: Ліоліна