Дідусь

«щось  давно  уже  
ти  не  співав,  
мій  пташе….»  
(Валя  Савелюк)  

А  чи  можна  пишатися  власним,  важким  довголіттям?  
Під  цвітінням  бузку,  як  і  завше,  у  нашім  дворі  
Спочиває  сивенький  дідусь,  усміхаючись  дітям,  
І  радіє  своїй  дев’яностій  весняній  порі.  

Хоча  цвіту  квітневого  бачив  старенький  немало,  
Зморшкувате  чоло  все  ще  в  подиві  ходу  весни.  
Сірі  очі  горять!  –  хоч  від  старості  трохи  запали,  
А  від  мудрості  стали  як  срібно  коштовні  вони.  

В  тих  запалих  очах  ностальгія  така  сумовита,  
Тільки  маски  неспокою  він  на  обличчя  не  вдів.  
«Я,  нажаль,  не  зустріну  свого  дев’яностого  літа…  
Та,  на  щастя,  умру  під  буяння  травневих  садів.»  



13.05.2012  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.05.2012
автор: Володимир Шевчук