Ві Львові знову майже починався день.
Якісь вар’яти дерлися на міські мури
У пошуках загублених колись пісень,
І… ви собі лиш уявіть такі тортури:
Біля кав’ярні кучерявиться дурман –
Так, що аже серце мліє трепетом достоту,
Але у спину підганяє час-тиран
І… вранці муситься спішити на роботу.
А день ще спить. І скреготом трамвайних рейок
Хвал́иться ранок всім: «Ось я його розбужу!»
А очі губляться поміж реклям-наклейок
І… конче треба було втрапити в калюжу!
Не думайте, я не люблю карикатури,
То є життя. Ну що за, спотикаюсь знову.
Дух пісні лине в галич-далеч понад мури
І… я собі іду,іду, іду по Львову.
12.05.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337106
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 13.05.2012
автор: Анастасія Витрикуш