Не покидай більше ніколи наше тускле місто
Від осені до осені тут на один манер
Мені так як і сонцю вкрай без тебе тісно
Тому ховається за хмарами мій дорогий партнер
Без тебе з коконів не вилітають юні птахи
Метелики не в’ють своє гніздо
І не стрибають коні як комахи
Не вишиють діти материнське полотно
Я весь заплутався в своїх словах і діях
Видзвонюю тебе та лиш одне
У трубку каже оператор лиш у мріях
Ти все здобудеш ти все повернеш
Тому прошу не покидай убоге місто
Де з осені до осені без тебе пустота
І стіни давлять моє серце міцно
Де крок за кроком біль і простота ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337088
Рубрика: Верлібр
дата надходження 13.05.2012
автор: Віктор Непомнящий