Я не знаю, чому вдалині стає вужча дорога
І не знаю, чому тихо голос далеко луна,
І чому із роками на серці у мене тривога,
Часто рветься натягнута співом тендітна струна.
І чому у хлібах розцвітають раненько волошки,
Синій льон творить знову у полі озерну красу,
Сяють квіти, неначе чеканені сріблені брошки,
Що вдягають блискучу холодну досвітню росу.
Освятися мій ранку близеньким куванням зозулі,
Хай у травах запахнуть багаті пергою меди,
Хай вернуться назад ті роки, які вже проминули
І покриють росою не пройдені мною сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Віталій Назарук