Стоїть гора над голубим Збручем,
А на горі, руїни замку.
Вони омиті не одним дощем,
Я ці руїни полюбила змалку.
І згадую схід сонця на горі,
Коли промінням теплим осінило.
Проміння лагідні, рожеві, вогняні,
Мене щасливу в вирі охопило.
Стояла я у платті випускнім,
Рожевім, наче сонячне проміння.
Я знала, що піду я по житті,
І знала, звідкіля моє коріння.
Я в серці шкільні роки збережу,
Дитинства миті і безмежні краєвиди.
Усім охочим в віршах розкажу.
Про скарб природи рідної країни.
1.04.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336338
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: mari4ka8