Посеред лісу весняним буянням
Життя святкують красені дуби.
Але ось велетень, який зарання
Стоїть поснулий в царині журби.
Зимовий подих доторкнувся серця,
І забриніло це гірке „чому?”
Гілля до сонця ще нестримно рветься,
Та листом не укритися йому.
А ліс чарує ніжним первоцвітом
І п’янкощами глодових суцвіть.
Та не збагнути, та не зрозуміти:
Чому по дубі тім душа болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336176
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2012
автор: Копачівна