Коли дощ просочується в слова,
і ллється краплями із вікон грудей,
мою весну витісняє зима,
це наче зникаєш в натовпі людей.
Стискають вени, горло і думки,
вода нагло топить спогадами розум,
всі емоції спливають у вірші-рядки,
коли звуки заливають сльози.
І вечір плаває недопалком в мені
згадається те,що мала би давно забути,
знайти би відповідь у віршах глибині,
але як..коли ним і досі пахнуть мої руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336158
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2012
автор: MADLEN