Наснилась матері війна,
Вона лишилася одна,
Її сини вже на війні,
Не зрахувати сивини.
Що сипле- сипле у косах,
А очі у гірких сльозах,
Усе, що мала віддала,
Проклята буде та війна.
За що караєш, святий Боже,
На що кровопролиття схоже,
Немов та бойня смерть усюди,
Злі і жорстокі стали люди.
А вона ночей не доспала,
Синів в колисці колисала,
Останню кришечку ділила,
Доля така несправедлива.
Її ріднесенькі синочки,
Мов молодесенькі дубочки,
Відверни, Боже, це прокляття,
Згаси в душах війни багаття.
Поверни синів додому,
Зарадь ти лихові страшному,
Відкрила очі вона ж спить,
Мов сухий лист душа тремтить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335992
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: Антоніна Грицаюк