Перша година ночі
першого квітня
Року…
…Тихо, бо спить на гнучких гамаках небокрай.
Бороду розіклав мудрець
На пів світу, аж до верхівок беріз,
А там гріють свої боки
Стадо чарівних кіз…
Кроки мої рахують секунди,
Тіні ніг моїх, ніби стрілки,
Вказують напрям,
Розтягують час,
Видовжують твій погляд…
Блимнув на мене золотоокий погляд неба,
Темно-сині боки пихатого звіра
Рухаються в ритмі моїх кроків,
Нагріваючи під собою сполохане серце.
Все далі і далі котяться золоті,
Збиті копитами,
Зірвані, немов яблука, з неба
Для здійснення мрій зірочки…
Лунають кроки.
Хрипло пихкає
Писок кремезного синього Зубра.
Коли кроки мої стихають
Сизою пеленою застилаються йому очі,
Бо боїться що я його ніколи більше не покличу…
Небо танцює,
Поцілунками причащається…
Ось так зустрічаються в новолуння
Небо з Землею…
Ось так хапаючи зірку-метелика,
Мої пальчики опинились в твоїх долонях…
О першій годині ночі
першого квітня
Року…
…тихо, бо світанок дрімає на денцях альтанок,
Ховаючи за пазухою одну із зірок
І…
Я - посміхаюсь…
01.04.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335838
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: gala.vita