Добий мене.
Ну чого ж ти? Давай!
Це ж так легко зробити!
Ну давай! Не барись! Мені серця не край.
Воно ж поки вміє любити.
Зламай мене.
Ну чого ж ти стоїш?
Підійди. Відітни мені руки.
Отоді ти ураз улетиш.
Ну а я...заберу твої муки.
Спали мене.
Ну а чому б і ні?
Підпали. Запали. Я згорю.
Я ж вже знаю, як то "горіти в огні"!
І тому я щаслива згорю.
Утопи мене.
Лише річку знайди.
І таку, щоб вмістилося щастя.
Заберу його - тобі легше іти.
Які б не прибігли напасті.
Удуши мене.
Ти в обіймах своїх.
Що, не хочеш? Це важче зробити..
Ну тоді поцілуй,як ніхто не зумів!
Ти же вмієш. Чого ще воліти...
Застрели мене.
Щоб все швидше було!
Прям у серце. Давай. Та хутчіше!
Що,не можеш? Давай у чоло!
Якраз навкруги така тиша...
Ну добий мене!
Зламай, Застрели!
Задуши, підпали мою душу!
Чи візьми розбуди. Розбуди!
Пригорни і будь поруч. Я прошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335734
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2012
автор: free-lastivka