Чотири стіни, форточка, німе повітря
А в голові рояться сотні дум
Біля мене якесь чорне вістря
Яке тільки наганяє сум
12 годин для роздумів, 12 для сну
Перетен мережі здоров*я
Та якось переживу
Диван і тумба, чотири крісла
Це забагато – бо я сама
А для самотності замало місця
І заберає мене вона
Сніданок – яблуко, вечеря – тільки чай
Я на межі тупого зриву
Думки шепочуть «тільки не скучай»
А я чекаю хоч якогось дива
Я відкриваю очі від підлого дзвінка
Я думаю коханий, та ні це знов вона
Самотність наздогнала і знову їдуть в хід
Оці чотири крісла, диван і чорний дріт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335624
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2012
автор: Стелла