копаю очима собі пристанище
глибше погляду твого
саджаю на поверхні рясно трави
рясно звичкою прикрашаю,
звичкою розрізняти тіні.
відчуваю нас плямою,
скаламученою водою,
камінням з вікна у вікно,
з міста у місто...
поклони і прокльони
однаковісінько звучать,
малюються.
я копаю очима собі пристанище
в темряві твого спокою,
на дні твого слова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334882
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2012
автор: Biryuza