Уст, що про кохання шепотіли нам – нема,
Чуже вбрання і кучерів чужих посохлий водограй,
Порожні очі запитаннями зотлілих мрій розмай,
Не чути хвиль і гомону морського – дивина.
У днях тужавих здичавілого життя
Самотність. Сум химерний і немає вороття.
Ти потемнілий образ божества,
Висиш в порожньому іконостасі почуття,
Молитва – склавши руки попроси життя,
Висить вінок в кутку і свічки торжества
Погасли. Образ мусить чудо сотворити
Та марно. Тіні, порох, тлін – весни не воскресити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334454
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 02.05.2012
автор: Артур Сіренко