у моєму підшкірному місті тихо і темно
людей пустеля пуста і завмерла
усі лиця змінились і ролі акторів навзаєм
а можливо це все я загубив особисто
ти втрачаєш намисто своє
по бруківці сліди вже чужі не мої
інколи сумую за тими хто дав
мені шанс на життя
кого я продовжую своїми діяннями
потрібно їхати але щоб обов'язково повернутись
я буду повертатись до вас обіцяю
бо ви мої молитви безсмертні
напиши історію про мене
своїми романами криками безглуздими римами
народжуйся вкотре із літер в уявах незримих
і не ховай свої титри
в кишенях мілких перехресть
бо сьогодні повітря дихає сирістю
не ковтай свого тіла
не стріляй по мішенях очима причинами
не закривай кордони і шрами натільні
ми вільні
але для початку потрібно повірити в це
дихай повільно і думай як птах
якщо ми зараз не поряд то
просто будемо мінятись тілами
ти безсмертною станеш вже вкотре
а я невмерущим і так безкінечно
домовились?
це небо таке наскрізне
цей вітер такий вільний
а ти тримаєш мене за руку
і час занадто повільний
щоби зупинити цю мить
бо вона найкраще що було у моєму житті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334431
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Роман Штігер