мить

у  моєму  підшкірному  місті  тихо  і  темно  
людей  пустеля  пуста  і  завмерла  
усі  лиця  змінились  і  ролі  акторів  навзаєм  
а  можливо  це  все  я  загубив  особисто  
ти  втрачаєш  намисто  своє  
по  бруківці  сліди  вже  чужі  не  мої  

інколи  сумую  за  тими  хто  дав  
мені  шанс  на  життя  
кого  я  продовжую  своїми  діяннями  
потрібно  їхати  але  щоб  обов'язково  повернутись  
я  буду  повертатись  до  вас  обіцяю  
бо  ви  мої  молитви  безсмертні  

напиши  історію  про  мене  
своїми  романами  криками  безглуздими  римами  
народжуйся  вкотре  із  літер  в  уявах  незримих  
і  не  ховай  свої  титри  
в  кишенях  мілких  перехресть  
бо  сьогодні  повітря  дихає  сирістю  

не  ковтай  свого  тіла  
не  стріляй  по  мішенях  очима  причинами  
не  закривай  кордони  і  шрами  натільні  
ми  вільні  
але  для  початку  потрібно  повірити  в  це  
дихай  повільно  і  думай  як  птах  

якщо  ми  зараз  не  поряд  то  
просто  будемо  мінятись  тілами  
ти  безсмертною  станеш  вже  вкотре  
а  я  невмерущим  і  так  безкінечно  
домовились?  

це  небо  таке  наскрізне  
цей  вітер  такий  вільний  
а  ти  тримаєш  мене  за  руку  
і  час  занадто  повільний  
щоби  зупинити  цю  мить  
бо  вона  найкраще  що  було  у  моєму  житті

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334431
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Роман Штігер