Ти розділяла своє ліжко з тими,хто не вмів любити.
Головне,що від них пахло так по-дорослому і ти ніяковіла
в черговий раз. Ти себе переконувала жити,
Коли набрякало серце,та на сьогодні ними відболіла.
Здається відповідаєш за тих,кого випадково приручила,
Кого прив’язала невидимо-міцно-ніжно,
Ще вчора так палко цілувала і щиро любила
Здавалося б вічно/не вічно,але ж ніжно…
Знову крадеш невміло/несміливо бажані поцілунки
Щоб вночІ..під ретро-радіо їх слухати і знати.
Що зараз щаслива.І не з’ясовувати стосунки.
З ними.А все ще колись так хотілось літати/писати.
Ти розділяла своє ліжко з тими,хто не вмів любити
Чому на людей не кладуть пінкоди…Ти б не старалась захОдити
І в разі,була би нагода/можливість тебе спинити
Зайвий раз.Це як з розуму сходити.
Без насолоди.
20.03.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334387
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2012
автор: Мілена Вітровська