Між мріями іде тернистий шлях
той шлях веде до безрозсуддя
биття сердець - у душу цвях
щоб не скалічити майбутнє
крізь прірву власних помилок
на човен власної надії
подалі від ненависних думок
поближче - до своєї мрії
ні хто не знає: де, й коли
чи може звідки? прийде щастя
тепер не друзі - вороги
іти, іти - не зупинятся
закрити очі, слухати зорю,
й душею линути у небо
і стоячи у долі на краю
відчути у житті потребу
ненависне - подалі, ближче - рідне
в обійма впасти до думок
там біле сяйво - його видно
не забоятися - зробити вірний крок
і душу, душу вберігати
а серцем бачити людей
до совісті щоб не потрапити за грати
вогонь у серце..де ж ти, Прометей??
позич вогня щоб запалити серце
і всі думки спалити, щоб до тла
лиш віра і любов не розібється
вона для нас одна, для нас - свята
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2012
автор: Дівчина_з_Іншого _життя