Небесний рай
у піднебесній Дорі
мережив щастям наші почуття.
Поважно й тихо
величаві гори,
мов кораблі,
пливли кудись у небуття.
Прозорий й ніжний,
як найтоньша порцеляна,
прекрасний лик свій
місяць раз у раз ховав
в прегарну шаль,
що виткала йому кохана,
уроча ніч,
з якою він світами мандрував.
Час мерехтів
далеким блиском в зорях
і ніжний янгол
тихо скрипкою співав.
Щось рвалося
й мінялось в наших долях
і крик душі
в прощальній ватрі догорав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333953
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Karat