життя іде. і кроки, кроки, кроки...
воно крокує виключно вперед.
над нами пролітають роки, роки.
нестямишся - і втратиш свій момент.
життя - як мить, як вітер постутливий.
куди подме, ніхто й ніде не зна.
малює доля зразу білим, білим...
а потім чорним виведе вона.
ніщо не вічне. мумії не вічні.
пройдуть часи - розвіють грози прах.
як ми подивимося Богові у вічі,
коли краси не маємо в серцях?
що після нас залишиться у світі?
скоріш за все лиш крах, лиш крах, лиш крах...
подумайте: ким будуть наші діти?
все буде жити тільки у думках.
тож не згубіться в хаосу юрмі.
візьміть за правило: усе любити.
лишіть хоч краплю щастя по собі,
поки ще є у вас наснага жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333474
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Ярослав Кашкетик