Болить душа, в грудях тріпоче,
Немовби вилетіти хоче,
Та їй напевно не пора,
По неї смерть ще не прийшла.
Немає правди, брехня всюди,
Зневірилися наші люди,
Зневірилися, пропадають,
В чужих країнах помирають.
Горить серце за край рідний,
Ще й вогнем палає,
За що люд наш український,
В наймах пропадає.
Встань, Тарасе, подивися,
На ці негаразди,
Разом з нами пожурися,
Чому ми не ґазди.
Чом не можеш ладу дати,
Жити, як всі люди,
Навіщо голову згинати,
Сміються з нас всюди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333345
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Антоніна Грицаюк