Перуне, батьку,
Зійди в думки,
І громовицями своїми
Очисти шлях
Доньці своїй,
Омий дощами
Шелест мрій,
Багатовіддям
Щиро зсій
Моє чоло,
Що заціловане
Думками.
І розцяцькуй
Сріблами голос,
Задми тривог
Моїх громи
І світло
Викарбуй з пітьми
Кресалами
Небесними своїми,
Сурітися* дозволь
У Сур»їному** сяйві,
По персті*** божому
Босою ступати
І окунатися у вищу
Благодать...
І в Ір**** пірнуть
З десницею твоєю.
Перуне, батьку,
Дякую за все!
За дощ, що знов
Зцілив мене
З найважчих митей,
За нитки золоті,
Що знов з»єднали
Моє серце з Сонцем,
За день, що
Переходить в ніч
І Хорсу клониться
На пліч
Моя рука і
Погляд мій...
Перуне, батьку,
Мої слова – Тобі...
*Сурітися - бродити
** Сур"їному - сонячному
***Перст - земля, грунт
**** Ір - Вирій, Рай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333196
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: LaLoba