Симфонія спізнілого кохання

Звучи  в  мені  мелодією  трав,
Тремти  в  ударах  скореного  серця...
Так  непомітно  ти  до  себе  приручав,
Що  ця  любов  лиш  мріями  здається.

Пронизуй  душу  поглядом  наскрізь,
Даруй  надію  на  нежданне  літо...
В  моїм  саду  осінній  бенефіс
Моїх  років,  без  тебе  пережитих.

Спини  цей  час,  хоч  на  коротку  мить,
Ця  провесінь,  мабуть,  уже  остання...
І  хай  бринить,  нестримно  хай  бринить
Симфонія  спізнілого  кохання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333059
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Просто Тетяночка