Один хлопчик незрячим ходив. Усі його шкодували, і щоб той цілком не заплутався в житті щедро дарували йому поради про те, що де взяти, куди віднести, де покласти, що зберегти, а що викинути…Так хлопчик жив би може сто літ, а, може, й більше, але одного разу зустрівся йому незрячий старець, який й сам не давав собі ради, а не те, щоб хлопця повчати, що робити. Він й не знав, бо й не міг побачити, що хлопець такий самий як і він.От старець, відчувши поруч себе живу душу, попросив:
-Людино добра, не бачу я, а пити так хочу, що як не вип»ю хоча б крапельку, то на місці й помру.
Шкода стало хлопцеві діда, то й почав шукати ковш, стежку до річки, приноровився як би не звалитись у потік, повернутись, ще воду не розплескати. Як-не-як, але приніс старому води.
-Ех, добре,- каже дід, - а тепер попоїсти б чогось…а то вже 5 місяців жую одні корінці.
Подумав малий та й пішов по ягоди та гриби у ліс. Звісно, часу знадобилось на пошуки їстівного для старого, але з порожніми руками не повернувся. Дід задоволено і сито попросив знову:
-А тепер би поспати, але щоб ніч дощем не намочила,то варто було б схоронитись під якимось укриттям.
Поки старий задрімав на сонечку, хлопець гілля наломив, гілля зв»язав, гіллям стріху намостив дідові на ночівлю.
А коли вже ранок прийшов, сказав ще сонному хлопцеві дід:
-А ну, слухай-но, хлопче, маю я монету стару-престару, вона ще мого пращура, коли на землі не було ще звірів, а одні плазуни, а ну, подивись, чи щось на ній писано?
-Діду, ось тут я у нагоді Тобі не стану, - я такий самий як і Ти – незрячий. Не зможу я Тобі розповісти, що на тій монеті, бо не бачу нічого.
-А Ти таки візьми монету і глянь.
Подумав малий, що не варта зі старим сперечатись, взяв монету, підніс до очей і у променях ранішньої зорі побачив велетенського змія, викарбуваного на монеті.
-Діду, то я прозрів? Що за дива? Як це?
- Та не був Ти ніколи сліпим, тільки не вмів власними очима на світ дивитися, все зичив чиїсь очі та погляди, щоб власне життя не вимірювати своїм. Живи і вчися – ніхто замість Тебе – твоє не проживе і не надивишся на світ чужими очима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332984
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Маріанна Вдовиковська