Берізки красуються на веснянім вітру,
Гойдають свої сережки-прикраси, мов кралі ,
Які чіпляються за біло-чорну кору,
Ховаючись між листям в агатовій оправі.
Ні! О, небо! Не треба їм мокрого дощу,
Бо опадуть ті їх гарні прикраси-опали,
Нехай ще помилуються, я тебе прошу,
Ну, хто ще допоможе тим вишуканим кралям.
Дякувати Богу! Розвіялися хмари,
Розбіглися на небі їх овечі отари
І посипало сонце діаманти-чари,
І заграли мелодію золоті литаври.
О, весна! Яка краса! Без кінця й без краю!
Я милуюся землею святково- вбраною
Й садами розодітими в плаття-вуалі,
В білі, рожеві, золотаві...Та ще й в коралях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332742
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Макієвська Наталія Є.