-Ну дивітьсє, що сє робит?
Всі сусіди вже садєт,
А сі тиждень вже відходєт
Від гижок, ковбас... від свєт!
Другий марафон зачнесє,
Грєдки і городи,
І не знати чи ще в світі
Є такі народи,
Що сє так сим переймают
Бо вони всьо в склепі мают!
Наші їздєт вже по світі
Всьо видєт, всьо кажут
І десь в Німцьох чи Анґлії
Най город покажут,
Коло баввера чи сера,
Коло його хати,
Вам скажут:
- Вар’яти!
Та він робит на роботі
Зароблєє гроші,
Нащо му тоті городи
Й з ґумаків кальоші!
Що ти вартий без города
На наших теренах?
В нас не ходєт від Армані,
Не ходєт й в Карденах.
Ту тра встигнути в землицю
Зерно устромити
Бис мов ти, а ще й худоба,
Що щодень спожити.
- Ти дивисє!
Ганька вже сотики саджєє,
В нас ще пес сє не жинив,
Та то шлях трафлєє!
І єден на перед другим
Рвут на собі жили,
Щоби ще й на другi свєта
Такой щось спожили.
Би в землицю закопати
Яку бараболю, кукурудзу, бурєчки,
Кабачки й фасолю.
А ще купа грєдочок,
Тра й тому лад дати
Вогирок, часник, цибулю
Такой траба впхати.
А там далі помідори,
Перец, патісони...
Аби ще щось не забути,
Та най Бог борони!
Залишити так землицю
Впрост без насінини
То склєнуть тє від сусідів
До всьої родини.
Старі поки що садєт,
Що то буде далі?
Не цікаві молодим
Рискаль, сапа й ґралі.
23.04.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2012
автор: Олекса Терен