Сиділи старий і малий на призьбі.
- А нашо то все діду?
- Що, нащо?
- Ну усе це… дерева, хмари, ми.
- Щоб виміряним стати.
- Як так….виміряним?
- Бо кожна гора вимірюється урвищем з неї, кожен вчинок - затраченими силами, кожне слово - мовчанням, щоб осягнути сказане....кожен біль – добром, яке після нього додалось людині.
- Діду, і я – виміряний???
- …і Ти…
- А якщо все вже й так виміряне…..то навіщо таки усе це….
- А для того, щоб звірити мірки Бога про Тебе... з твоїми... чи співпадуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332290
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: Маріанна Вдовиковська