Одне дерево мрію плекало.....вирости наймогутнішим, найвищим, найсильнішим. Та так мріяло, що придумало, як би це й утілити в життя. Надумалось йому, що гілки забирають його потугу. Вирішило не давати їм життєдайних соків, що з землі брало. Спочатку одній гіляці - зась, далі - сподобалось, - росту додало, і друга - "впала", третя ... висохла....там і п"ята.....і остання. Ось так стовбуром голим та найвищим зосталось стояти, допоки перша сильна гроза й не переламала йому карка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331675
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Маріанна Вдовиковська