Ти тільки дихай, стоптана земля,
Хоча асфальтом щільно оповита.
Твої легені – діброви і поля,
Вбирають дим їдкий несамовито.
Ти тільки дихай, в попелі небес,
До сонця гілля тягнеться сміливо,
Чекають дощ, немов одне з чудес,
Його волога творить справжнє диво.
Ти тільки дихай, зеленню степів.
Ростіть дерева – сильні і високі.
Нехай розносить силою вітрів
Насіння квітів по землі широкій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331294
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Любов Чернуха