На своїм шляху життєвім
Стрічав багато я істот магічних,
Одягнених у біле сяйво.
І якось я спитав одну:
«Ти хто?»
Як у примарних всіх створінь,
Було лице її покрите.
Схвильовано із поспіхом відповіла:
«Благе Діяння я, повір,
Мене ти часто бачив.
«Лише з лицем закритим», – мовив я.
Й швидким рішучим рухом,
Її здолавши спротив рук,
Із неї я зірвав покров –
Й мені відкрився Марнославства лик.
Вся соромом зайнявшись, побрела.
Я ж, хвилю роздумів зборовши,
Собі сказав:
«От дурень!»
-----------------------------------------
Upon the road of my life,
Passed me many fair creatures,
Clothed all in white, and radiant.
To one, finally, I made speech:
"Who art thou?"
But she, like the others,
Kept cowled her face,
And answered in haste, anxiously:
"I am Good Deed, forsooth;
You have often seen me."
"Not uncowled," I made reply.
And with rash and strong hand,
Though she resisted,
I drew away the veil
And gazed at the features of Vanity.
She, shamefaced, went on;
And after I had mused a time,
I said of myself:
"Fool!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330861
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 16.04.2012
автор: Роман Колесник