Каламутить небо дощ весняний,
Знов калюжаться стежки й дороги.
Листям встелена земля, і тьмяний
Ліс ще спить, благословенний Богом.
Пнеться гілками у сіре небо,
Сонця і тепла щодня благає.
Сумно опустили коси верби,
Соловейко в лісі не співає.
Легковажний квітень і мінливий,
Лицемірить сонячними днями.
Через день періщать рясні зливи,
Шаленіє вітер до нестями.
Він нещадно всіх шмагає люто,
І як злодій всюди заповзає.
В лісі й досі сумно і безлюдно –
І земля не тішиться розмаєм…
Монотонно барабанить в шибки
дощ, і мряка мучить ревматизмом.
Небокрай, як кінь, що став навдибки,
Не милує очі романтизмом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330634
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО