Ти думаєш про платонічні стосунки?
Натомість, я думаю про суєцид.
Розмови, обійми, палкі поцілунки
Здається, сценарій мені вже набрид.
І знову театр, ізнову ляльки
Танцюють нитками у темряві ночі,
Фарфорову плоть розірвеш залюбки
А все це з утопії, віри в хороше.
Де Лермонтов, втому плекає нульга
Де Доріан, там краса естетична
Де Раскольников, тут до ідеї жага
У мене ж зліплена маска безлична.
Життя наше схоже на павутину в коморі,
В*ється, плететься, мурах затягає
Як шкода, що все нам дано апріорі
Сенсу в бунті світоглядів просто немає.
Я зараз засну, заснеш зараз і ти
А я всерівно лежатиму поруч з тобою
Ми всі такі різні, хоч як не крути
Адже всі народились віч-на-віч з стіною.
Життя наше - лиш павутиння в коморі,
В*ється, плететься, мурах затягає
Шкода, що усе нам дано апріорі
І сенсу у бунті вже просто немає.
P.S.: Апріорі життя немає сенсу, це ми створюємо для нього сенс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330527
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2012
автор: Сам по Собі