Плавитись.
Зникати
НавІки
з цього світу.
Пальці, як пера
малюють невидимі ріки
по моїх жилах.
Сенс тільки у крилах.
Літати!
Вуста розтуляти
Назустріч
твоєму дощу.
Не пущУ
навали інкубів
під мої спідниці.
У мріях рук
не спинити.
навіть на хвилю!
Я вивчаю тебе
так повільно,
як тільки можу.
Долаючи за милею милю
твоїх перепон,
серце тривожу,
наближаюсь впритул
до твого "ВІЛЬНО"
Божевільно!..
Є мЕжі й закон.
А я так часто
перетинала межУ,
випускаючи Вовка,
Що зараз просто стою,
Ставлю блоки,
намагаюсь загубити
Твої очі
серед зелених бруньОк.
Не дивитись!!!
Закритись!
Ще один крок
І...
Врятуюся втечею
У іншу реальність.
Залишиться тільки
Спонтанність
Моєї руки
Назустріч.
І вовчий слід
на плечі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329823
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2012
автор: LaLoba